Українське різдво
◄Святий вечір - ніч перед Різдвом►
► На Святий вечір уся родина і уся худоба мусять бути вдома, бо хто не буде - блукатиме цілий рік. До приходу сонця Коляди господарю треба встигнути в час сонячного сходу відчинити брами в клуні, сінешні двері, повідчиняти хліви, комори, стайні, обори та ворота на дорогу.
► Разом з Колядою сходять по сонячному промінні на землю бог урожаю Спас та бог господарства Велес. Цієї чарівної пори прийдуть до хати й перебуватимуть у снопі-Дідуху аж до Щедрого вечора добрі духи-душі дідів-прадідів, опікуни нив та родин, тому на Святу вечерю і для них ставлять порожні миски так кладуть до них ложки.
► Те ж роблять для відсутніх живих. Усії їх вітають люди, тварини, рослини, поля і ріки, ліси і гори - вся земля! Та особливо люди чекають на прихід бога Коляди, провісника долі на весь наступний рік. Це він, Коляда-Сонце, мусить освітити й освятити усе господарство, увесь двір, усю землю.
► У час "сходу" господиня повинна встигнути вийняти в печі вар та кутю й поставити на лавки. Тоді ж виймає з печі книші, книшики, калачі та пісні пиріжки.
► Кличем до початку Святої вечері є перша вечірня Зоря. Хто першим у родині завважить Різдвяну зірку, той буде щасливим цілий рік.
► Натхнені зоряним благословенням, усі вже покупані, причепурені, готові до врочистої події. У хаті чисто прибрано й помито, стіл святково застелений. На столі укладено тонкий шар сіна.
► Поверх першої скатертини, що для добрих духів, господиня стелить другу - для людей. У чотирьох кутках столу під скатертину господиня обов'язково кладе часик, промовляючи чарівні слова:
► "Злая сило, темна сило, іди на болота, очерети, у глибокі води-прірви, куди курячий голос не доходить, куди світ-сонце не світить".
► Іменем Творця, величі краси його світу, без якого не було б життя на землі, господар з господинею запрошують до господи найповажніших гостей:
► "Пресвятее Сонце, Місяцю ласкавий, зорі ясні, дощі рясні, йдіть до нас на Святу Вечерю - кутю їсти!"
● Перший гостенько - ясне Соненько
● Другий гостенько - ясний Місяченько,
● Третій гостенько - дрібний Дощенько -
● Сам милий Господь Бог.
► Небесній тріаді господар облаштовує найпочесніше місце в хаті - покуття. Сонце завжди приходить в ризах, повних світла й тепла. Місяць опікується закоханими, тому дівчата звертаються до нього за допомогою, коли хочуть принадити до себе хлопців.
► Закликають до столу і нищівні сили. Мороза кличуть у вікно:
► "Морозе, іди до нас вечерять, та не морозь ні телят, ні ягнят, ні гусей, ні курей". Швидко повечерявши, зараз хапають макогін, б'ють ним у святий стіл у своїй або сусідній хаті і проганяють Мороза:
"Іди, Морозе, на своє місце, щоб не був ти тут, повечерявши".
► Господар кличе у двері чи вікно й інших гостей:
● "Буйний вітре, палаючі Промені, люта Буре, лихе й зле - йдіть кутю їсти!"
► Проказавши тричі, додає:
● "Кличу вас! Не йдете, то не йдіть і на жито, пшеницю та всяку пашницю."
► Поруч у кутку, ще до сходу сонця, ставлять і снопик жита - Дідух - та кладуть біля нього різні залізні речі, щоби захистити дім від злих сил. Ще з прадавніх часів зберігся звичай, коли господар ховався під час вечері за сніп і питався рідних:
● - Чи бачите мене, діти?
Ті хором відповідали:
● - Не бачимо!
На це господар відповідав:
● - Дай Боже, щоб и другого року не видно було світу за стіжками, за копами та снопами!
► У стайнях, оборах, хлівах, клуні, щоб ніяка нечисть не вступила у двір, до худобки та до людей, господар чаклував чарівним зіллям, сипав усюди в господарстві мак-видюк.
► Стелячи сіно чи солому, господар іржав конем, мукав коровою, бекав вівцею, щоб велася худоба, а в хаті на лавах затикав усі дірки - щоб так роти позатикало ворогам.
► Біля снопа-Дідуха ставиться кутя. Кутя - їжа богів, їжа сонця праведного, святих та добрих душ покійників. Книші теж хліб духів, хоча усе це споживається всіма: і богами, і духами, і людьми. Під час Святвечора п'ється вар, а зерно для куті береться зі снопа-Дідуха, щоб таким чином уся родина причастилася разом зі своїми предками.
► Біля снопа-Дідуха господиня кладе ще калач з дванадцяться ріжками. Число дванадцять - божественне, тому на Святий вечір у печі розпалюють живий вогонь с дванадцяти полін, заготовлених дванадцять днів наперед. По всіх хатах цієї ночі горять свічки.
► Гасити свічку на Святий вечір не можна. Світильник на покуті освітлює дванадцять священних страв - жертовну трапезу на честь бога Коляди. Перелік 12 страв, котрі готують на Святвечір, щоб кожен місяць у новому році був щедрим:
● 1. Кутя.
● 2. Узвар.
● 3. Риба смажена.
● 4. Пісний борщ.
● 5. Тушкована капуста з грибами.
● 6. Голубці з рисом та тушкованою морквою і пастернаком.
● 7. Пшоняна каша з грибною приправою на олії.
● 8. Салат із буряка и чищеного оселедця.
● 9. Салат із солоних огірків, кислої капусти та цибулі.
● 10. Квасолеві млинці.
● 11. Гостра приправа із товченого часнику, чорного перця, зеленого кропу, томатної пасти та олії.
● 12. Варена картопля, змащена товченим часником з олією.
► Дванадцятиріжковий калач, як і дванадцять страв, - то все пам'ять про дванадцять священних ночей творіння Всесвіту; їх ставлять тому, що протягом року ясен-місяць оббігає землю дванадять разів.
► У день під Різдво постять, а тому на Святій вечері не повинно бути страв з животини. Єдине, що має бути на столі, - плоди та овочі, квіти і зерна, мед і питво, настояне на травах. У цей Святвечі усе живе повинно радіти золотоликому новонародженому.
► Бог Коляда споглядає, щоб скрізь був повний порядок, бо це він разом з богами урожаю и багатства піклується про ще більший урожай, а тому жодна худібка в цей вечір не повинна відчути бодай найменшої кривди. На Святвечір усю худібку господар повинен пригостити "святою вечерею" та благословити її хлібом.
► Опівночі на Різдво корови розмовляють між собою і скаржаться на господаря, якщо він зле їх доглядає. На честь породин сонця Коляди Всебог поблагословив худобу раз на рік говорити, і, почувши її скаргу, може покарати несумлінного.
► Лише після всього цього, пильно причинивши двері, бо до кінця вечері ніхто не повинен виходити з хати, господиня накладає в миски страви.
► Після обов'язкової молитви до Господа і до світу Божого запрошуються на цю вечерю душі дідів-прадідів, в всі мовчки починають їсти святвечірні страви. На Святій вечері не можна ні розмовляти, ні вставати води напитися - інакше хотітиметься пити усі жнива.
► Першим за стіл сідав господар, а за ним по старшинству й інші. Всі поважно продували лави, щоб не присісти на Духа, бо вважалося, що на багату кутю приходять духи предків.
► Під час святої вечері не годилося вставати із-за столу (це могла робити лише господиня, яка сідала перед столом), розмовляли поважно й не голосно.
► У Вілію, напередодні Святої вечері, не годилося ходити в гості чи до іншої хати, а також нічого не позичали. Всі намагалися бути вдома разом і навіть подорожуючі воліли повернутись до цього дня додому.
► Розпочинаючи Святу Вечерю, господар з молитвою набирав з горщика у нову макітру кутю, додавав тертого маку та медову ситу й ставив на стіл (де горіла запалена свічка, лежав книш та паляниця). Насамперед годували худобу й домашню живність.
► Потім найстарший господар брав ложкою кутю й промовляв молитву за покійних дідів і батьків, запрошуючи їх на вечерю. Для них та відсутніх членів родини на столі спеціально ставили дві чарки і тарілки (з них ніхто не їв і туди насипали куті).
► В деяких районах зберігся звичай підкидати ложку куті до стелі, приказуючи, щоб Бог послав багато приплоду в господарстві. Потім господар підносив чарку та виголошував молитву за сущих членів родини.
► За вечерю чарка чергою обходила всіх дорослих родичів, а страви споживали зі спільних мисок.
► Вважалося доброю прикметою, коли на Святу Вечерю приходили одинокі, бідні, неприкаяні люди. Їх щедро приймали й догоджати.
► За традицією на Святвечір, мало бути «багато» - 12 пісних страв: кутя, узвар, горох, капусник, рибні страви, голубці, борщ, вареники, млинці, каша, пиріжки, гриби.
► Після вечері, яка тривала кілька (3-4 ) годин, кутю та деякі інші страви не прибирали зі столу, а залишали для духів, які будуть сідати за Святу вечерю вдруге. Для них також ставили склянку води і чистий рушник.
► Після вечері люди починали співати колядки, які ще з дохристиянських часів присвячувалися створенню Світу, Богу-сонцю, урожайності і приплоду домашньої живності.
► Ворожили по бадилинками, які витягували з-під скатерки на столі. Потім батьки обдаровували дітей, гостей та один одного грішми й дарунками, що символізувало майбутній достаток й багатство.
► Після вечері діти починають колядувати, а мати дає їм за це гроші та цукерки. Під кінець уся сім'я співає колядки на честь бога Коляди. Потім мати і батько виряджають дітей рознести трохи куті та інші дарунки до своїх родичів та близьких.
► Увечері приходять колядники й колядують надворі під вікнами, а в хаті бажають господарям щастя й здоров'я, "повні кошари й великі отари, телички й овечки, зеленого винця й красного молодця".
► Світло, яке щороку врочисто дарує людям Коляда-Сонце, - то життєтворяща, всеперемагаюча могутня велич Творця-Господа, що й досі кличе з найвіддаленіших часів на Святу Вечерю, де дврі для всіх відчинні, де столи для всіх прибрані, - вечеряти!
► Після Святої Вечері й частування не годилося спати, особливо господареві та господині, які прилягали відпочити одягнутими, щоб не заснути. Намагалися без потреби не виходити з хати чи з двору й нічого не позичати до ранку.
► Лише діти могли віднести обрядову їжу дідусям, бабусям чи хрещеним батькам, які мешкали поряд.
► Віконця осель всю ніч виблискували світлом, бо й свічки не гасили на Святий Вечір, вони самі мали догоріти повністю. Всі розмови велися спокійно, поважно й стосувалися вони предків роду та господарства.
► Не можна було злитися, сваритися, казати щось лихе, бо це могло збутися, оскільки в цю ніч злі духи, відьми й інші недобрі сили блукали попід вікнами і все чули.
► Існує на Святвечір і погодне повір’я: якщо на багату кутю іній або сніг - то літо буде дощовим.
► На багату кутю зоряне небо - кури добре нестимуться і вродить горох.
► Місячна ніч - врожай на баштани.
► Ожеледь на деревах - вродять горіхи й садовина.
► Сніг іде - врожай на яблука.
► Іній або сніг - на мокре літо і дорід зернових.
► Дивляться після вечері у вікно: якщо чисте й зоряне небо, то буде сухе й урожайне літо, і навпаки.
► З кубельця витягували сінину; якщо довга, то рік буде врожайним, а коротка - на недорід.
► Повечерявши, зв'язували ложки житнім перевеслом, щоб «не губилися в череді корови».
► Під ранок до сходу сонця починали ходити хлопчики-віншувальники (дівчаткам ходити з вітаннями не годилося) і «віншувалі».
► Віншувальникам дуже раділи, бо господарі переживали, щоб першою не прийшла особа жіночої статі. Тому радо обдаровували хлопців грішми та гостинцями (цукерками, яблуками, горіхами, книшиком і т.д.).
► 7 січня святкували перший день Різдва Христового (годилося відзначати три дні 7 - 9.01). Зранку вся родина або кілька представників йшли до церкви на святкову молитву, яка присвячувалася спогадам про народження Ісуса Христа. Повертаючись із церкви люди радо віталися:
► - Христос народився! - Славіте його! або - З Святим Різдвом будьте здорові!
► Інколи, вранці господар знову ставив свічку, обкурював хату, кропив святою водою, господиня мила посуд і всі ще раз з молитвою сідали за пісний стіл. І тільки після цього ще раз милися миски, ложки й накривали скоромні страви, люди розговляються, бо піст скінчився.
► До Різдва спеціально підгодовували й кололи кабанця, щоб приготувати ковбасу, кишку (кров’янку), холодець, сальтисон, печеню з гречаною кашею. Готували також одну молочну страву.
► Після такого ситного обіду господар клав на порозі сокиру й домочадці, переступаючи через неї, виходили з хати. Господар йшов порати худобу, а літні люди й молодь йшли в село для спілкування.
► У перший день Різдва в гості майже не ходили. Лишень одружені діти (з невісткою чи зятем) мали відвідати по обіді своїх батьків, казали, що везуть «дідові вечерю».
► Вже в підвечірок йшли перші дитячі ватаги колядників, кожен мав через плече торбинку, куди складали гостинці. Питали у господарів кому колядувати (найчастіше синові чи дочці), ставали перед «застільним вікном» і виспівували магічні вірші-молитви. Люди з вірою, надією та повагою ставились до таких щиросердних «вістунів добра та щастя».
► Увечері до громадської коляди «людно» готувалися біля церкви чи школи парубоцькі громади. Обирали свого керівника - Березу (Брезая), латкового (збирає сало й ковбаси), хлібоношу, скарбника, звіздаря (носить зорю), дзвонарів, танцюристів, скрипалів.
► Колядувати годилося кілька ночей, допоки обійдуть кожну оселю в поселенні.
► На Святий вечір уся родина і уся худоба мусять бути вдома, бо хто не буде - блукатиме цілий рік. До приходу сонця Коляди господарю треба встигнути в час сонячного сходу відчинити брами в клуні, сінешні двері, повідчиняти хліви, комори, стайні, обори та ворота на дорогу.
► Разом з Колядою сходять по сонячному промінні на землю бог урожаю Спас та бог господарства Велес. Цієї чарівної пори прийдуть до хати й перебуватимуть у снопі-Дідуху аж до Щедрого вечора добрі духи-душі дідів-прадідів, опікуни нив та родин, тому на Святу вечерю і для них ставлять порожні миски так кладуть до них ложки.
► Те ж роблять для відсутніх живих. Усії їх вітають люди, тварини, рослини, поля і ріки, ліси і гори - вся земля! Та особливо люди чекають на прихід бога Коляди, провісника долі на весь наступний рік. Це він, Коляда-Сонце, мусить освітити й освятити усе господарство, увесь двір, усю землю.
► У час "сходу" господиня повинна встигнути вийняти в печі вар та кутю й поставити на лавки. Тоді ж виймає з печі книші, книшики, калачі та пісні пиріжки.
► Кличем до початку Святої вечері є перша вечірня Зоря. Хто першим у родині завважить Різдвяну зірку, той буде щасливим цілий рік.
► Натхнені зоряним благословенням, усі вже покупані, причепурені, готові до врочистої події. У хаті чисто прибрано й помито, стіл святково застелений. На столі укладено тонкий шар сіна.
► Поверх першої скатертини, що для добрих духів, господиня стелить другу - для людей. У чотирьох кутках столу під скатертину господиня обов'язково кладе часик, промовляючи чарівні слова:
► "Злая сило, темна сило, іди на болота, очерети, у глибокі води-прірви, куди курячий голос не доходить, куди світ-сонце не світить".
► Іменем Творця, величі краси його світу, без якого не було б життя на землі, господар з господинею запрошують до господи найповажніших гостей:
► "Пресвятее Сонце, Місяцю ласкавий, зорі ясні, дощі рясні, йдіть до нас на Святу Вечерю - кутю їсти!"
● Перший гостенько - ясне Соненько
● Другий гостенько - ясний Місяченько,
● Третій гостенько - дрібний Дощенько -
● Сам милий Господь Бог.
► Небесній тріаді господар облаштовує найпочесніше місце в хаті - покуття. Сонце завжди приходить в ризах, повних світла й тепла. Місяць опікується закоханими, тому дівчата звертаються до нього за допомогою, коли хочуть принадити до себе хлопців.
► Закликають до столу і нищівні сили. Мороза кличуть у вікно:
► "Морозе, іди до нас вечерять, та не морозь ні телят, ні ягнят, ні гусей, ні курей". Швидко повечерявши, зараз хапають макогін, б'ють ним у святий стіл у своїй або сусідній хаті і проганяють Мороза:
"Іди, Морозе, на своє місце, щоб не був ти тут, повечерявши".
► Господар кличе у двері чи вікно й інших гостей:
● "Буйний вітре, палаючі Промені, люта Буре, лихе й зле - йдіть кутю їсти!"
► Проказавши тричі, додає:
● "Кличу вас! Не йдете, то не йдіть і на жито, пшеницю та всяку пашницю."
► Поруч у кутку, ще до сходу сонця, ставлять і снопик жита - Дідух - та кладуть біля нього різні залізні речі, щоби захистити дім від злих сил. Ще з прадавніх часів зберігся звичай, коли господар ховався під час вечері за сніп і питався рідних:
● - Чи бачите мене, діти?
Ті хором відповідали:
● - Не бачимо!
На це господар відповідав:
● - Дай Боже, щоб и другого року не видно було світу за стіжками, за копами та снопами!
► У стайнях, оборах, хлівах, клуні, щоб ніяка нечисть не вступила у двір, до худобки та до людей, господар чаклував чарівним зіллям, сипав усюди в господарстві мак-видюк.
► Стелячи сіно чи солому, господар іржав конем, мукав коровою, бекав вівцею, щоб велася худоба, а в хаті на лавах затикав усі дірки - щоб так роти позатикало ворогам.
► Біля снопа-Дідуха ставиться кутя. Кутя - їжа богів, їжа сонця праведного, святих та добрих душ покійників. Книші теж хліб духів, хоча усе це споживається всіма: і богами, і духами, і людьми. Під час Святвечора п'ється вар, а зерно для куті береться зі снопа-Дідуха, щоб таким чином уся родина причастилася разом зі своїми предками.
► Біля снопа-Дідуха господиня кладе ще калач з дванадцяться ріжками. Число дванадцять - божественне, тому на Святий вечір у печі розпалюють живий вогонь с дванадцяти полін, заготовлених дванадцять днів наперед. По всіх хатах цієї ночі горять свічки.
► Гасити свічку на Святий вечір не можна. Світильник на покуті освітлює дванадцять священних страв - жертовну трапезу на честь бога Коляди. Перелік 12 страв, котрі готують на Святвечір, щоб кожен місяць у новому році був щедрим:
● 1. Кутя.
● 2. Узвар.
● 3. Риба смажена.
● 4. Пісний борщ.
● 5. Тушкована капуста з грибами.
● 6. Голубці з рисом та тушкованою морквою і пастернаком.
● 7. Пшоняна каша з грибною приправою на олії.
● 8. Салат із буряка и чищеного оселедця.
● 9. Салат із солоних огірків, кислої капусти та цибулі.
● 10. Квасолеві млинці.
● 11. Гостра приправа із товченого часнику, чорного перця, зеленого кропу, томатної пасти та олії.
● 12. Варена картопля, змащена товченим часником з олією.
► Дванадцятиріжковий калач, як і дванадцять страв, - то все пам'ять про дванадцять священних ночей творіння Всесвіту; їх ставлять тому, що протягом року ясен-місяць оббігає землю дванадять разів.
► У день під Різдво постять, а тому на Святій вечері не повинно бути страв з животини. Єдине, що має бути на столі, - плоди та овочі, квіти і зерна, мед і питво, настояне на травах. У цей Святвечі усе живе повинно радіти золотоликому новонародженому.
► Бог Коляда споглядає, щоб скрізь був повний порядок, бо це він разом з богами урожаю и багатства піклується про ще більший урожай, а тому жодна худібка в цей вечір не повинна відчути бодай найменшої кривди. На Святвечір усю худібку господар повинен пригостити "святою вечерею" та благословити її хлібом.
► Опівночі на Різдво корови розмовляють між собою і скаржаться на господаря, якщо він зле їх доглядає. На честь породин сонця Коляди Всебог поблагословив худобу раз на рік говорити, і, почувши її скаргу, може покарати несумлінного.
► Лише після всього цього, пильно причинивши двері, бо до кінця вечері ніхто не повинен виходити з хати, господиня накладає в миски страви.
► Після обов'язкової молитви до Господа і до світу Божого запрошуються на цю вечерю душі дідів-прадідів, в всі мовчки починають їсти святвечірні страви. На Святій вечері не можна ні розмовляти, ні вставати води напитися - інакше хотітиметься пити усі жнива.
► Першим за стіл сідав господар, а за ним по старшинству й інші. Всі поважно продували лави, щоб не присісти на Духа, бо вважалося, що на багату кутю приходять духи предків.
► Під час святої вечері не годилося вставати із-за столу (це могла робити лише господиня, яка сідала перед столом), розмовляли поважно й не голосно.
► У Вілію, напередодні Святої вечері, не годилося ходити в гості чи до іншої хати, а також нічого не позичали. Всі намагалися бути вдома разом і навіть подорожуючі воліли повернутись до цього дня додому.
► Розпочинаючи Святу Вечерю, господар з молитвою набирав з горщика у нову макітру кутю, додавав тертого маку та медову ситу й ставив на стіл (де горіла запалена свічка, лежав книш та паляниця). Насамперед годували худобу й домашню живність.
► Потім найстарший господар брав ложкою кутю й промовляв молитву за покійних дідів і батьків, запрошуючи їх на вечерю. Для них та відсутніх членів родини на столі спеціально ставили дві чарки і тарілки (з них ніхто не їв і туди насипали куті).
► В деяких районах зберігся звичай підкидати ложку куті до стелі, приказуючи, щоб Бог послав багато приплоду в господарстві. Потім господар підносив чарку та виголошував молитву за сущих членів родини.
► За вечерю чарка чергою обходила всіх дорослих родичів, а страви споживали зі спільних мисок.
► Вважалося доброю прикметою, коли на Святу Вечерю приходили одинокі, бідні, неприкаяні люди. Їх щедро приймали й догоджати.
► За традицією на Святвечір, мало бути «багато» - 12 пісних страв: кутя, узвар, горох, капусник, рибні страви, голубці, борщ, вареники, млинці, каша, пиріжки, гриби.
► Після вечері, яка тривала кілька (3-4 ) годин, кутю та деякі інші страви не прибирали зі столу, а залишали для духів, які будуть сідати за Святу вечерю вдруге. Для них також ставили склянку води і чистий рушник.
► Після вечері люди починали співати колядки, які ще з дохристиянських часів присвячувалися створенню Світу, Богу-сонцю, урожайності і приплоду домашньої живності.
► Ворожили по бадилинками, які витягували з-під скатерки на столі. Потім батьки обдаровували дітей, гостей та один одного грішми й дарунками, що символізувало майбутній достаток й багатство.
► Після вечері діти починають колядувати, а мати дає їм за це гроші та цукерки. Під кінець уся сім'я співає колядки на честь бога Коляди. Потім мати і батько виряджають дітей рознести трохи куті та інші дарунки до своїх родичів та близьких.
► Увечері приходять колядники й колядують надворі під вікнами, а в хаті бажають господарям щастя й здоров'я, "повні кошари й великі отари, телички й овечки, зеленого винця й красного молодця".
► Світло, яке щороку врочисто дарує людям Коляда-Сонце, - то життєтворяща, всеперемагаюча могутня велич Творця-Господа, що й досі кличе з найвіддаленіших часів на Святу Вечерю, де дврі для всіх відчинні, де столи для всіх прибрані, - вечеряти!
► Після Святої Вечері й частування не годилося спати, особливо господареві та господині, які прилягали відпочити одягнутими, щоб не заснути. Намагалися без потреби не виходити з хати чи з двору й нічого не позичати до ранку.
► Лише діти могли віднести обрядову їжу дідусям, бабусям чи хрещеним батькам, які мешкали поряд.
► Віконця осель всю ніч виблискували світлом, бо й свічки не гасили на Святий Вечір, вони самі мали догоріти повністю. Всі розмови велися спокійно, поважно й стосувалися вони предків роду та господарства.
► Не можна було злитися, сваритися, казати щось лихе, бо це могло збутися, оскільки в цю ніч злі духи, відьми й інші недобрі сили блукали попід вікнами і все чули.
► Існує на Святвечір і погодне повір’я: якщо на багату кутю іній або сніг - то літо буде дощовим.
► На багату кутю зоряне небо - кури добре нестимуться і вродить горох.
► Місячна ніч - врожай на баштани.
► Ожеледь на деревах - вродять горіхи й садовина.
► Сніг іде - врожай на яблука.
► Іній або сніг - на мокре літо і дорід зернових.
► Дивляться після вечері у вікно: якщо чисте й зоряне небо, то буде сухе й урожайне літо, і навпаки.
► З кубельця витягували сінину; якщо довга, то рік буде врожайним, а коротка - на недорід.
► Повечерявши, зв'язували ложки житнім перевеслом, щоб «не губилися в череді корови».
► Під ранок до сходу сонця починали ходити хлопчики-віншувальники (дівчаткам ходити з вітаннями не годилося) і «віншувалі».
► Віншувальникам дуже раділи, бо господарі переживали, щоб першою не прийшла особа жіночої статі. Тому радо обдаровували хлопців грішми та гостинцями (цукерками, яблуками, горіхами, книшиком і т.д.).
► 7 січня святкували перший день Різдва Христового (годилося відзначати три дні 7 - 9.01). Зранку вся родина або кілька представників йшли до церкви на святкову молитву, яка присвячувалася спогадам про народження Ісуса Христа. Повертаючись із церкви люди радо віталися:
► - Христос народився! - Славіте його! або - З Святим Різдвом будьте здорові!
► Інколи, вранці господар знову ставив свічку, обкурював хату, кропив святою водою, господиня мила посуд і всі ще раз з молитвою сідали за пісний стіл. І тільки після цього ще раз милися миски, ложки й накривали скоромні страви, люди розговляються, бо піст скінчився.
► До Різдва спеціально підгодовували й кололи кабанця, щоб приготувати ковбасу, кишку (кров’янку), холодець, сальтисон, печеню з гречаною кашею. Готували також одну молочну страву.
► Після такого ситного обіду господар клав на порозі сокиру й домочадці, переступаючи через неї, виходили з хати. Господар йшов порати худобу, а літні люди й молодь йшли в село для спілкування.
► У перший день Різдва в гості майже не ходили. Лишень одружені діти (з невісткою чи зятем) мали відвідати по обіді своїх батьків, казали, що везуть «дідові вечерю».
► Вже в підвечірок йшли перші дитячі ватаги колядників, кожен мав через плече торбинку, куди складали гостинці. Питали у господарів кому колядувати (найчастіше синові чи дочці), ставали перед «застільним вікном» і виспівували магічні вірші-молитви. Люди з вірою, надією та повагою ставились до таких щиросердних «вістунів добра та щастя».
► Увечері до громадської коляди «людно» готувалися біля церкви чи школи парубоцькі громади. Обирали свого керівника - Березу (Брезая), латкового (збирає сало й ковбаси), хлібоношу, скарбника, звіздаря (носить зорю), дзвонарів, танцюристів, скрипалів.
► Колядувати годилося кілька ночей, допоки обійдуть кожну оселю в поселенні.