Nostalgie
on se ressemble....
Хочу до рідного міста. До людей. Тільки не треба тут, не треба типу "Чого було до Києву їхати?". Я не сумую ані за 95-им, ані за Східним...
Просто, як хто зрозуміє, буду вдячна, хочеться пройтися коридорами школи ходою "а я поступила до шеви сама хо-хо-хо і живу в Києві". І навіть не для того, щоб задрили...Просто пройтися...Мрію здіснити)
Ще хочеться трошки дитинства: свою дитячу, бабусине пюре, запах маминих лаків-пєнок, свою пральну машину, давно проміняний на лептоп старенький камп, 303-ій кабінет у школі...Іграшки...Моя шафа, де я ховалася від світу...й писала, писала, писала.... Пил на книгах моєї бібліотеки. Там все моє...Не тому, що власниця, егоїстка. Просто воно таке рідне.
Лише торкнуся і поїду. Назад. Додому...
Хочу до рідного міста. До людей. Тільки не треба тут, не треба типу "Чого було до Києву їхати?". Я не сумую ані за 95-им, ані за Східним...
Просто, як хто зрозуміє, буду вдячна, хочеться пройтися коридорами школи ходою "а я поступила до шеви сама хо-хо-хо і живу в Києві". І навіть не для того, щоб задрили...Просто пройтися...Мрію здіснити)
Ще хочеться трошки дитинства: свою дитячу, бабусине пюре, запах маминих лаків-пєнок, свою пральну машину, давно проміняний на лептоп старенький камп, 303-ій кабінет у школі...Іграшки...Моя шафа, де я ховалася від світу...й писала, писала, писала.... Пил на книгах моєї бібліотеки. Там все моє...Не тому, що власниця, егоїстка. Просто воно таке рідне.
Лише торкнуся і поїду. Назад. Додому...