Розпочався останній тиждень літа. Останній тиждень того маленького окремого життя, що трапляється з нами щороку, у його середині. У мене він розпочався серед добрих близьких людей. Мене обіймали і було тепло-тепло цього передвересневого прохолодного вечора. Понеділки можуть бути насправді прекрасними і надзвичайно затишними.
До кінця літа мене чекає Львів, я вже маю квиток. Я постараюсь більше не плакати. Шалено скучаю за СВОЇМ містом! Я не знаю, що буде далі.. Ця осінь - наче стрибок у прірву, невідомість і випробування. Я ж не розіб'юсь, правда? Завжди можна вхопитись за корінь дерева чи помічну мотузку.
Нехай цей тиждень буде таким, як його перший день, теплим, пахучим, мрійливим і неспішним. Хай діти сміються, вогонь у багатті буде яскравим, а кавуни, налиті соком, тріскаються від першого дотику ножа.