ВИШКІВ
На вихідних їздили з друзями в гори на відпочинок. Особливе місце для мене. Я чула про нього в дитинстві, але побувала вперше тільки зараз.
Оселились у приватній садибі з дуже приємною господинею, залишили речі і пішли на прогулянку.
Знайшли гарненьку колибу (а тут всі гарненькі), але привабила тим, що тут є загін з оленями. Я завжди проти подібних огорож, але... хотілось погодувати їх хлібом і побачити, звісно, бо люблю я їх шалено.
Це найстарший. Не знаю, чи лиш за віком. Він жодного разу не підійшов, тільки поглядав. І жував свою траву... Мій герой.
А ввечері була сауна, яку я проігнорувала, і традиційні шашлики (о, це - ніколи!), у маленькій садибній колибі.
Дорога додому... Не напряжно було зупинятись і зробити кілька фото. Гори - наркотик.
Моя улюблена палітра. Я народилась в цих краях і ще в дитинстві зачарувалась цим різнобарв'ям. Варто було лише вийти за місто, і перед очима розстелявся квітковий світ, який я могла годинами споглядати. Кольори моїх трав я пам'ятаю наосліп.
