(no subject)
Сьогоднішня інформаційна дійсність на теренах України і Росії повна політики. Кожен може знайти собі статтю чи пост, який задовольнить спрагу його позиції до визнання. Також без проблем можна тицьнути на посилання і потрапити до протилежного позиційного середовища.
Я вважаю, що ще не усвідомлюю себе повністю, але із самого початку моєї участі у загальному не аполітичному соціумі займаю незмінну позицію. Разом із цим впевнений, що все життя потрібно намагатися розуміти себе, своїх опонентів і тримати руку на пульсі, щоб не пропустити зміни своїх реальних точок зору, щоб якнайшвидше адаптувати свою поведінку до них. Тому що жити потрібно як ти цього хочеш, а не як тобі нав'язує цей індустріальний світ.
Спробував побути на місці російських провладних інформаційних функціонерів. Як це легко. Відразу зникає відчуття відповідальності. Перестаєш відчувати себе індивідуальністю. Мить - і ти частка величезної агітмашини яка кожного дня їсть величезні кошти, яку захищають мільйони бійців.
Така ж ситуація і в Україні. Спочатку радянська машина знищувала неньку, як фізично так і культурно, тепер російська. Я впевнений, що за останні роки ні одної копійки із держбюджету не витратилось на підтримання ідентифікації української культури. Жодної книжки української не надрукувалося за державного сприяння. Навпаки, Україну випилюють з історії, вже немає Крут. Знову кожен, хто бачить Україну самостійною - зрадник. Знову кожна "проукраїнська" мразота вибачається за дії наших дідів. Знову історія України - історія зрадників і недолугих прикордонних свинопасів. Над цим працюють десятки депутатів, сотні інших функціонерів, тисячі тролів. На це тратиться мільйони. Дуже легко приймати в цьому участь. Але НЕ МОЖЛИВО.
Я завжди буду в опозиції до влади, яка б вона не була, де б я не жив. До тих пір, поки владою не стану я.
Я вважаю, що ще не усвідомлюю себе повністю, але із самого початку моєї участі у загальному не аполітичному соціумі займаю незмінну позицію. Разом із цим впевнений, що все життя потрібно намагатися розуміти себе, своїх опонентів і тримати руку на пульсі, щоб не пропустити зміни своїх реальних точок зору, щоб якнайшвидше адаптувати свою поведінку до них. Тому що жити потрібно як ти цього хочеш, а не як тобі нав'язує цей індустріальний світ.
Спробував побути на місці російських провладних інформаційних функціонерів. Як це легко. Відразу зникає відчуття відповідальності. Перестаєш відчувати себе індивідуальністю. Мить - і ти частка величезної агітмашини яка кожного дня їсть величезні кошти, яку захищають мільйони бійців.
Така ж ситуація і в Україні. Спочатку радянська машина знищувала неньку, як фізично так і культурно, тепер російська. Я впевнений, що за останні роки ні одної копійки із держбюджету не витратилось на підтримання ідентифікації української культури. Жодної книжки української не надрукувалося за державного сприяння. Навпаки, Україну випилюють з історії, вже немає Крут. Знову кожен, хто бачить Україну самостійною - зрадник. Знову кожна "проукраїнська" мразота вибачається за дії наших дідів. Знову історія України - історія зрадників і недолугих прикордонних свинопасів. Над цим працюють десятки депутатів, сотні інших функціонерів, тисячі тролів. На це тратиться мільйони. Дуже легко приймати в цьому участь. Але НЕ МОЖЛИВО.
Я завжди буду в опозиції до влади, яка б вона не була, де б я не жив. До тих пір, поки владою не стану я.