про котика

[0navaho0]

Click to view

сидів щойно в машині - очі в одну точку, сидів десь добіса часу - лише телефоном мене й отямило
в голові - наче ватою напхано
тілом - наче п'яний, аж повело
опираючись за дахівку "шкоди" так і вийшов з гаражу - хитаючись, в ногах дрижаки

дивне ступоріння від емоційного стресу, ох дивне, таке давно мене не хапало, аж гарчу - грррррр

Comments

[0navaho0]

угу, пам'ятаєш написане) так і сталося з тим Іваном згодом..
але то було направді моторошно.. ми з Васьком ще рази три з тим котом зустрічалися і теж при обставинах містичних.. Іван направді вмів кота "робити", то дядько був такої собі "старої школи", дуже старої, котра несла кудись у майбутнє дуже дивні ритуали і містерії..
і так, трагічно то все обірвалося - і дуже символічно, як ти вірно підмітила

він дуже хотів нам то передати, особливо на Васька мітив, його страшенно опікав - навіть вдома в нього бував, та повідав всяке, та вчив нас премудростям свїм, як міг..

і ще одна трагедія, мушу про неї згадати.. так і не передав він того вчення свого ані нам, ані нікому більше.. не зумів.. мене воно не цікавило чомусь, в тих ритуалах купа сміття, а він вважав то "непорушними правилами, доктриною" - сам так казав, дуже йому то слово подобалося. я то все відмітав якось дуже зухвало, Старий ображався навіть. мені більше і якось дуже легко давалися його настанови та інструкції, я викнував його ритуали дуже легко, якось - "приспівуючи", на льоту, проте скидав все його "інструкивне" на нуль - і то його бісило.. Васько ж більше схилявся до ритуальності і напускної таємничості - приймав усні настанови і правила дуже схвально, проте... йому чомусь не давалися "бісові штуки", на практиці він постійно фейлив, провалював завдання (оте що він відрубився при першій появі КОТА - дуже яскравий тому приклад), потім комплексував і страждав сильно.. переживав і Старий.. він так нас і називав: мене - "серцем", а Васька - "Душою", і вічно зітхав шо ми дуже різні..

воно заглохло на Старому, вчення його і пропало в минулому, загубилося.. шкода насправді.

старі шамани не підтримували "змін", вони нізащо не погоджувалися на "документацію" своїх ритуалів, практик.. у них зберігався дуже архаїчний підхід до "збереження практик".. а губило їх те саме.. вони просто не знаходили собі учнів, не знаходили кому то все передати.
дуже класно демонстрували свої вміння - просто ах, там кожне шоу-демонстрація то було ЩОСЬ. при чім - ЩОСЬ - вельми неописуєме, випадаюче з контексту нашого світу, геть інше, друге, навіть - чуже нашим соціальним домовленостям на кшталт "вірю-не вірю і приймаю-не приймаю"..

але то довга історія) страшенно довга
я дуже тішуся, що хоч трохи, але встиг охопити їх всіх кількісно, застав оті останні демонстрації..
і мені сумно водночас, що я став свідком їх занепаду..

але може то все й не зовсім так) надія завжди є..

[pracsed]

А що сталося з Іваном згодом?

[0navaho0]

якщо ви готові до трешаку ))

в нього була старенька мати,яка дуже любила котів. власне, він теж був їх шанувальником.. то щось таке, не назвати було його типовим "кошатником", але коти і кицьки в хаті завжди швендяли під ногами, спали на ліжках, тинялися по подвір'ю..

Іван помер сам-один.. його знайшли сусіди, котрі прийшли бо в хаті горіло світло, але Іван декілька днів не з'являвся на подвір'ї.
хату відкрили, з неї повискакували коти
мертвим, Іван сидів за столом, його руки і лице було погризене його ж котами.
вони сиділи з ним в хаті, замкнені.. і коли закінчилася їжа, яку вони могли дістати - то почали гризти свого господаря.

таке

[pracsed]

Перед Самайном чому б не бути готовою.))
Чула, що таке буває, але разом з цією історією продовження якесь і логічне, і моторошне одночасно.
Дякую, що пишете про таке

[0navaho0]

дякую Вам, що читаєте)