нic et nunc (лат.) - тут і зараз

[0navaho0]

Click to view

понеділкове, вечірньо
в мене за вікном - ліхтарі бульварні як зорі на Чумацькім шляху - рядочками, на столі перед мене - ноут, капучіни відерко і купка стіків до айкоса, можна і мізками порозкинути, і пальцями по кляпатурі покалатати, а чом ні?

ох, думи мої

таке накотилося зара - хандрота, апатія, всьопропало і нафіг-нафіг-нафіг.
дівчина, і та каже - очі погасли, плечі опущені, жалкоє зрєліщє

з раніше написаного:


"......
Таке рідко, але буває - накриває. Вкрай, вщент, по саме далі-нікуди.
Хоч вий.
І зізнаюся - таки завивав вовком, щеням повискував. Коли наодинці. Не те щоб я гордий, ні.
Коли десь поза людьми - ніхто тобі на душу верхи не сяде, не почне оте одвічне та до біса незручне і неприємне “заспокоєння”.
Я і так знаю, що “все буде добре, що треба взяти себе в руки, кріпитися духом, etc.”
Я то все і так знаю, чорт би вас вхопив!
Я то все знаю.
Просто коли ото накриває, то мені хочеться понити. Наодинці.
І нічого тут не вдієш.

Спіткало пекельне вигоряння, що лісовою пожежею накрило самого, і роботу, дім, і всі мої гребучі стосунки.
Все пішло навскіс і криво, посипалося з рук.

Я не беруся визначати, де воно почалося, звідки в нього ноги виросли.
Там причин - сотні.
Тут тобі і зорі криво склалися, і люди долучилися, та й сам “доклав неймовірних зусиль”.
Бісів людський фактор.

Пекло тотального невезіння оточило зовсібіч, направді накрило з головою, затягнуло мої власні небеса чорним та сірим, різними відтінками відчаю. Геть загубився апетит, пішов кудись далеко сон, а в голові поселився такий їдкий та пекучий біль, котрий випровадити не допомагають навіть дорогущі таблетки, котрі ковтаю жменями, купую торбами.

І що найгірше - я почав відчувати вигоряння фізично.
Ментальна втома переповзла на фізичний план і почало здавати тіло - зашкалив цукор і мій ендокринолог, витримавши недвозначну і вельми недоречну театральну паузу виголосив вирок: “такими темпами ти здохнеш, дядьку”.

По факту - кров у венах та артеріях стала густа від цукру, від чого шалено калатає серце, горить лице, і пальці на ногах і руках почали страшенно німіти - дзвіночки про те, що все насправді кепсько......."



але так - тримаймося, ще тільки жопень жовтень