гроза. недільне.
ну як звично вже, як не domingo - дощ, гроза, град, громи та блискавки.. повний комплєкт.
і всьо к чорту. мідним тазом зверху і коту під хвіст
а так гарно починалось..
пішли з другом малу вигулювати. мала в колясочці, значить. мені навіть довірено її часом котити, ага
сонячно й парко, хащі у цвіту, стежки анакондами амазонськими поміж того всього пахучого-п"янкого, прохолодні алейки.
народ у святковому, народ нам - Слава Ісусу Христу! ми народу - Слава навіки! все чин-чином. як заведено. tradiciónes
всістися на фонтані старому та так, шоби дівок розглядати. що мимо проходитимуть. ага, ми ще ті два вар"яти
всілися. розглядаємо.
друг пивко попиває, а мені шось і не хочеться
я з фотиком. фоткаю друга, фоткаю малу нашу, фоткаю тих дівок всіх, анітрохи не криючись. ану, красиві, посміхайтеся!
посміхаються, кози малі, хихочуть. мене у відповідь мобільними запам"ятовують.
пацанів теж клацаю. ті ще екземпляри трапляються! вирази такі на мардасах, встигнути тільки закадрувати..
пацани в об"єктив ржуть, соромляться, мордяки руками, пляшками з пивом, барсетками, пакетами закривають. у дівчат із цим явно простіше. і чого так?
здороватись підходять пацани. цілими зграями підходять. то ритуальне.
знову футбол сьогодні, свято життя. у міста на концерти святкові грошей не вистачає. а футбол, він такий.. наче сам по собі. ну і добре.
- тілько суддю більше не бийте. - прошу
- він сам винен!
ну і шо ти їм скажеш?
друг до сонця мружиться, розімлів. мала в колясочці позіхає, цяцькою якоюсь мляво грається.
розмова у нас з другом за життя, неспішна така розмова, та все з паузами, та паузи чим далі й довші..
і от звідки я знаю, що чуваку сповідь потрібна, га? виговоритися елементарно необхідність гостра.
для цього і пивко в нагоді стає.
в легкому дурманці хмільному нормальні дорослі чуваки такі "виговірливі"..
аж самому смішно стало - я ж НЕ кращий, ггг
нє, мені не те, щоби набридло духівником у всіх своїх друзяків бути, зовсім ні. але завжди смішна ота пацаняча "прелюдія", довга, нудна і зовсім у ЦІЙ справі не доречна..
та вже..
починаю випитувати сам, де ж подінуся?
і тільки ми помалу почали за його трабли, як бахнув грім, і з неба почало накрапати.. ми швидонько змотали наші вудочки і ходу..
а гроза презнаменитіша була! з градом, вітром..
очищуюча така гроза..
і всьо к чорту. мідним тазом зверху і коту під хвіст
а так гарно починалось..
Click to viewпішли з другом малу вигулювати. мала в колясочці, значить. мені навіть довірено її часом котити, ага
сонячно й парко, хащі у цвіту, стежки анакондами амазонськими поміж того всього пахучого-п"янкого, прохолодні алейки.
народ у святковому, народ нам - Слава Ісусу Христу! ми народу - Слава навіки! все чин-чином. як заведено. tradiciónes
всістися на фонтані старому та так, шоби дівок розглядати. що мимо проходитимуть. ага, ми ще ті два вар"яти
всілися. розглядаємо.
друг пивко попиває, а мені шось і не хочеться
я з фотиком. фоткаю друга, фоткаю малу нашу, фоткаю тих дівок всіх, анітрохи не криючись. ану, красиві, посміхайтеся!
посміхаються, кози малі, хихочуть. мене у відповідь мобільними запам"ятовують.
пацанів теж клацаю. ті ще екземпляри трапляються! вирази такі на мардасах, встигнути тільки закадрувати..
пацани в об"єктив ржуть, соромляться, мордяки руками, пляшками з пивом, барсетками, пакетами закривають. у дівчат із цим явно простіше. і чого так?
здороватись підходять пацани. цілими зграями підходять. то ритуальне.
знову футбол сьогодні, свято життя. у міста на концерти святкові грошей не вистачає. а футбол, він такий.. наче сам по собі. ну і добре.
- тілько суддю більше не бийте. - прошу
- він сам винен!
ну і шо ти їм скажеш?
друг до сонця мружиться, розімлів. мала в колясочці позіхає, цяцькою якоюсь мляво грається.
розмова у нас з другом за життя, неспішна така розмова, та все з паузами, та паузи чим далі й довші..
і от звідки я знаю, що чуваку сповідь потрібна, га? виговоритися елементарно необхідність гостра.
для цього і пивко в нагоді стає.
в легкому дурманці хмільному нормальні дорослі чуваки такі "виговірливі"..
аж самому смішно стало - я ж НЕ кращий, ггг
нє, мені не те, щоби набридло духівником у всіх своїх друзяків бути, зовсім ні. але завжди смішна ота пацаняча "прелюдія", довга, нудна і зовсім у ЦІЙ справі не доречна..
та вже..
починаю випитувати сам, де ж подінуся?
і тільки ми помалу почали за його трабли, як бахнув грім, і з неба почало накрапати.. ми швидонько змотали наші вудочки і ходу..
а гроза презнаменитіша була! з градом, вітром..
очищуюча така гроза..