гостя мав тако

[0navaho0]

паріньок в гості прийшов.. ну шо я знаю? щастить мені на ці діла - нещасний..
і давай зливати душу..
аж заходиться..
каву йму готую, не перебиваю.. бутерброди варганю з тунцем - голодний бо.
от звідки стільки нещастя в світі? звідки стільки в чоловікові?
каже - жінку зрадив.. каже - не може тепер.. як жити?
каже - шось таке.. непотрібне.. не його це.. от справді "не його"..
і я шо казать не знаю..
от не знаю, чим друга розрадить..
плете щось, бідолага.. от бідолага і все..
- ну чого ти? Л не знає?
(Л - його дружина. молода зовсім, красива дівка, шо вай, дитина в них, друга на підході..)
- нє, Віть.. ти шо?
випитую шось.. безцільно випитую.. най говорить.. най виговорюється..
він і виговорюється..
все взнаю.. і хто Вона, і як то в Них сталося..
еххх.. от сука-життя..
не треба йому того.. але шо казать? вскочив у гречку за вагітності жінки..
та гріх.. гріх.. блін.. от же слово! страшне якесь.. страшно звучить.. зловісно..
і він, бідолага, його постійно вживає, чую.. "гріх" тай "гріх"..
- блін, старий,та чо ти вчіпився того "гріха"? який то гріх? любиш Л?
- люблю!!! - аж стрепенувся. і очі.. очі як у пацана.. от як був він років 10 тому! от справді! пацан же..
- так і люби, чорти б тя ухопили! які-такі праблєми? і не бекай! тоже мені тут.. сопливить.. чого?
шо робить? шо казать? шо радить?
нашо все ускладнювать?.. от вічно ми мусим все ускладнити.. вічно..
шоби потім нити.. нити і шукати розради..
сумно так