Один день з життя...
Originally posted by shuher_smit at Один день з життя...
Доброго дня. Мне тут нашептали, шо в Інтернетє єсть, еее… спільнота… правильно я написал?... где простиє люді пішу про свій дєнь і показивают как оні живут. Показивают на фотографіях і ето очєнь інтєрєсно. Я много почітал і посмотрєл. Много думал. Странно палучілось, но луччє всєго живут люді, каториє работают з граніцей. І живут за грані цей. Лічно мнє єто показалось странним, поскольку вот уже почті полтора года я каждий дєнь покращую життя і роблю ето уже сьогодні, а нє завтра. А результата нєту. Тому я рєшил показать вам одін свій день, шоб ви моглі самі увідєть, што в Українє жить харашо.
Меня зовут Віктор, 1950 года рождєнія. В настояній момент работаю прєзідєнтом. У мєнґ єсть внукі, дєті, жена і підлеглі. Живу в малєньком сєлє под Києвом - Мєжигорьє. В малєньком, но уютном домікє. Фотографіровал на мобільний, на фотоапаратік і ещьо просіл друзєй мєня сфоткать. Так шо - велкам і мілості прошу!
Такім мєня відят люді.
Просипаюсь я когда как. Но всєгда, ВСЕГДА дєнь я начінаю с заряда позітіва. Я іду в любимий подвал і щітаю дєньгі. Ето вдохновляєт і дайот енергію на весь день. Умитса і почістіть зуби можно потом.
Тєпєрь нємного покажу свой дом. Скажу чєсно - нємного убрался в домє, шоб нє стидно показать. Обично я сплю тут. Єсть і другоє мєсто. Покажу єго вєчєром.
Тут я єм. Фрукти настоящіє.
Тут люблю кушать конфєткі. Удобно, што єсть тєлєфон рядом. Мнє часто звонят, но я могу нє отриватся от любимого занятія - конфеток.
Ето камін. Я єго давно нє вмикал - сєйчас лєто і довольно тепло. І часи там мєжду свєчкамі. Свєчкі всє освячєни. Потом поймьотє почєму.
Ето внуцкая. Почті как дєцкая, но тут нє дєті, а внукі. Пєрєд зарядкой люблю провєдать, но іх на мєстє нє оказалось.
На секунду забєгаю в свой кабінет. В ньом я работаю над своїмі новими работамі - пішу єщьо одну лєкарскую і проффєсорскую.
Дальше я іду дєлать зарядку. Ето дорога к моєму спортивному майданчіку. Ето двєрі. Із ніх я вишел.
Ето кусочок дома. Відітє какой маленькій!
Ето веранда. Люблю тут сідєть вєчєрком і… і всьо.
Ето фонтан. Он тоже маленькій.
Каждий дєнь я долго бєгаю по ступєнькам і потом пропливаю 5 иломєтров. Мєньше нєт смисла - пот надо смить. Ето мой басейн.
Дальше собіраюсь на работу. Єхать далєковато. Мнє нє очєнь повєзло. Живу нє в Кієвє. Сам прієжжий. Із Донєцка. Квартіру в центре не могу сєбє позволіть.
Ето ми собіраємся єхать. Я побєжал впєрьод, штоб сфотографіровать
Ето тіпа журналісти. Думают я в машинє, а я іх обошол і фотографірую.
Ето ми уже єдєм. Фотографіровалі друзья. Моі водітєлі всєгда вибірают дорогу, гдє нєт машин. Большиє молодци. В пробках єщьо нє стоял. Думаю, їх видумивают мої протівнікі.
Ето я прієхал уже. Мой кабінет. К сожалєнію, тут нє могу чтать інтернет. Вчєра поламался монітор, а сєводня сгорєла какая-то мама. Грусно. Нужно будєт послать соболєзнованія комп’ютєру.
Нєожиданно нагрянулі друзья с подарком. Ето оні мнє постоянно всє святят. Подаркі я люблю.
Рабочій ритм сбілі, і я рєшил вийті в народ.
Народ мєня любіт. А я ім руковожу і покращую життя.
Устаю. Рєшаю пообєдать.
Єто я всьо єщьо обєдаю. Обєдаю часто - іногда сам…
…іногда с компанієй.
Вспомінаю, што дома нєчєво кушать. Рєшаю заскочіть на ринок. Ходіл там долго, відєл много странного народу. Как еті дєвушкі в вінках. Всьо боялся, што грудь сєйчас покажут. Нє повєзло - нє показалі.
Потом очєнь волновался - увідєл людей с такой же булавой, как мнє подурілі на дєнь прєзідєнства. Думал, шо етот шлепєр украл мою.
Но потом увідєл другого шлепєра с такой же. Мєня успокоілі, што у ніх просто кітайскіє поддєлкі.
Ето ра ниє горшкі і тарєлкі.
А ето я сєбє гусєй для басейна купіл. А шапку мнє подарілі, ви нічого такого нє подумайте!
Ето я пріценіваюсь к картінам. Хотя ікони мнє бліже.
Очєнь сільно устал і проголодался. Увідєл тортік, но кушать єго нє разрєшилі.
Тємнєло, і било рєшено єхать домой.
Дома мєня ждал єщьо одін корєш. Он нємного стрьомний, всьо оглядиваєтся і любіт вєчєром нєожиданно нагрянуть. Трєвожно с ним, вороватий он какой-то. І шапкі нє носіт.
Рєшил єго развлєчь. Поіграть на гітарє. Спєть наши пєсні.
Ето моя гітара. Нє знаю как, но получілось красіво і бєз цвєта. Надо будет узнать, как я так смог.
А ето я уже пою. Точнєє пока іграю. Пріодєлся к номєру. Как вам мой прікід?
Сходіл на кухню, попросіл пріслугу забабахать чайку.
Потом корєш ушол. А я рєшил напісать СМС женє. Скучаю. Она сєйчас далеко, в командіровкє.
Лєзу в свій сєкрєтний домік спать. Там я лучшє отдихаю. Люблю засипать под. жужжаніє пчьол.
Вот такой вот мой дєнь. Пака-пака. До нових встрєчь.
P.S. Всі події і персонажі видумані. Збіги випадкові. Фото узято з відкритих джерел. Сайти ліга, украправда, сєгодня, кореспондент, главрєд, точка.нет та інші.
P.P.S. Навіяно спільнотою odin-moy-den і днем журналістики.
P.P.P.S. Сприймайте все з гумором.
Доброго дня. Мне тут нашептали, шо в Інтернетє єсть, еее… спільнота… правильно я написал?... где простиє люді пішу про свій дєнь і показивают как оні живут. Показивают на фотографіях і ето очєнь інтєрєсно. Я много почітал і посмотрєл. Много думал. Странно палучілось, но луччє всєго живут люді, каториє работают з граніцей. І живут за грані цей. Лічно мнє єто показалось странним, поскольку вот уже почті полтора года я каждий дєнь покращую життя і роблю ето уже сьогодні, а нє завтра. А результата нєту. Тому я рєшил показать вам одін свій день, шоб ви моглі самі увідєть, што в Українє жить харашо.
Меня зовут Віктор, 1950 года рождєнія. В настояній момент работаю прєзідєнтом. У мєнґ єсть внукі, дєті, жена і підлеглі. Живу в малєньком сєлє под Києвом - Мєжигорьє. В малєньком, но уютном домікє. Фотографіровал на мобільний, на фотоапаратік і ещьо просіл друзєй мєня сфоткать. Так шо - велкам і мілості прошу!
Такім мєня відят люді.
Просипаюсь я когда как. Но всєгда, ВСЕГДА дєнь я начінаю с заряда позітіва. Я іду в любимий подвал і щітаю дєньгі. Ето вдохновляєт і дайот енергію на весь день. Умитса і почістіть зуби можно потом.
Тєпєрь нємного покажу свой дом. Скажу чєсно - нємного убрался в домє, шоб нє стидно показать. Обично я сплю тут. Єсть і другоє мєсто. Покажу єго вєчєром.
Тут я єм. Фрукти настоящіє.
Тут люблю кушать конфєткі. Удобно, што єсть тєлєфон рядом. Мнє часто звонят, но я могу нє отриватся от любимого занятія - конфеток.
Ето камін. Я єго давно нє вмикал - сєйчас лєто і довольно тепло. І часи там мєжду свєчкамі. Свєчкі всє освячєни. Потом поймьотє почєму.
Ето внуцкая. Почті как дєцкая, но тут нє дєті, а внукі. Пєрєд зарядкой люблю провєдать, но іх на мєстє нє оказалось.
На секунду забєгаю в свой кабінет. В ньом я работаю над своїмі новими работамі - пішу єщьо одну лєкарскую і проффєсорскую.
Дальше я іду дєлать зарядку. Ето дорога к моєму спортивному майданчіку. Ето двєрі. Із ніх я вишел.
Ето кусочок дома. Відітє какой маленькій!
Ето веранда. Люблю тут сідєть вєчєрком і… і всьо.
Ето фонтан. Он тоже маленькій.
Каждий дєнь я долго бєгаю по ступєнькам і потом пропливаю 5 иломєтров. Мєньше нєт смисла - пот надо смить. Ето мой басейн.
Дальше собіраюсь на работу. Єхать далєковато. Мнє нє очєнь повєзло. Живу нє в Кієвє. Сам прієжжий. Із Донєцка. Квартіру в центре не могу сєбє позволіть.
Ето ми собіраємся єхать. Я побєжал впєрьод, штоб сфотографіровать
Ето тіпа журналісти. Думают я в машинє, а я іх обошол і фотографірую.
Ето ми уже єдєм. Фотографіровалі друзья. Моі водітєлі всєгда вибірают дорогу, гдє нєт машин. Большиє молодци. В пробках єщьо нє стоял. Думаю, їх видумивают мої протівнікі.
Ето я прієхал уже. Мой кабінет. К сожалєнію, тут нє могу чтать інтернет. Вчєра поламался монітор, а сєводня сгорєла какая-то мама. Грусно. Нужно будєт послать соболєзнованія комп’ютєру.
Нєожиданно нагрянулі друзья с подарком. Ето оні мнє постоянно всє святят. Подаркі я люблю.
Рабочій ритм сбілі, і я рєшил вийті в народ.
Народ мєня любіт. А я ім руковожу і покращую життя.
Устаю. Рєшаю пообєдать.
Єто я всьо єщьо обєдаю. Обєдаю часто - іногда сам…
…іногда с компанієй.
Вспомінаю, што дома нєчєво кушать. Рєшаю заскочіть на ринок. Ходіл там долго, відєл много странного народу. Как еті дєвушкі в вінках. Всьо боялся, што грудь сєйчас покажут. Нє повєзло - нє показалі.
Потом очєнь волновался - увідєл людей с такой же булавой, как мнє подурілі на дєнь прєзідєнства. Думал, шо етот шлепєр украл мою.
Но потом увідєл другого шлепєра с такой же. Мєня успокоілі, што у ніх просто кітайскіє поддєлкі.
Ето ра ниє горшкі і тарєлкі.
А ето я сєбє гусєй для басейна купіл. А шапку мнє подарілі, ви нічого такого нє подумайте!
Ето я пріценіваюсь к картінам. Хотя ікони мнє бліже.
Очєнь сільно устал і проголодался. Увідєл тортік, но кушать єго нє разрєшилі.
Тємнєло, і било рєшено єхать домой.
Дома мєня ждал єщьо одін корєш. Он нємного стрьомний, всьо оглядиваєтся і любіт вєчєром нєожиданно нагрянуть. Трєвожно с ним, вороватий он какой-то. І шапкі нє носіт.
Рєшил єго развлєчь. Поіграть на гітарє. Спєть наши пєсні.
Ето моя гітара. Нє знаю как, но получілось красіво і бєз цвєта. Надо будет узнать, как я так смог.
А ето я уже пою. Точнєє пока іграю. Пріодєлся к номєру. Как вам мой прікід?
Сходіл на кухню, попросіл пріслугу забабахать чайку.
Потом корєш ушол. А я рєшил напісать СМС женє. Скучаю. Она сєйчас далеко, в командіровкє.
Лєзу в свій сєкрєтний домік спать. Там я лучшє отдихаю. Люблю засипать под. жужжаніє пчьол.
Вот такой вот мой дєнь. Пака-пака. До нових встрєчь.
P.S. Всі події і персонажі видумані. Збіги випадкові. Фото узято з відкритих джерел. Сайти ліга, украправда, сєгодня, кореспондент, главрєд, точка.нет та інші.
P.P.S. Навіяно спільнотою odin-moy-den і днем журналістики.
P.P.P.S. Сприймайте все з гумором.