Узагалі, це світоглядне питання: відколи дозволяти дитині брати на себе відповідальність за власні дії. Формально батьки відповідають за дитя до повноліття, але ж зрозуміло, що треба на чомусь учитись. Я наразі виходжу з того, що дитина приймає власні рішення і відповідальність за своє здоров’я та життя, якщо вона попереджена про загрозу і розуміє ці попередження /а не рівень загрози, який має межею смерть/. Відповідно, я одразу покладаю відповідальність за побутове травмування з очевидної для дитини причини на неї саму. Але кохана дружина, виходячи з точки зору матері й уласних витрат на народжену нею дитину, покладає на неї меншу відповідальність, а більшу залишає дорослим, які дитину наглядали. Узагалі ж, це питання чітко висвітилося після загибелі повнолітньої доньки знайомих мого батька: їхала з друзями в автівці, потрапили в аварію, загинула лише вона виходячи з місця перебування у салоні. Ось батьки ретельно доглядають маля, потім дбають про підлітка тощо - дитина не падає вниз головою з ліжка, не розрізає голову об якусь арматурину надворі, не потрапляє під автівку, не труїться ліками або побутовою хімією - але дивлячись на життя в цілому це не значить нічого, бо в сучасному світі надзвичайно багато ризиків завдати шкоди власному здоров’ю. Тому наразі я наполегливо нагадую власним дітям про навколишні небезпеки, однак не вожу їх всюди за руку. Натепер я не маю чіткого рішення проблеми життєвої всеобачності й безпеки.
Так отож, я так само вважаю, і про небезпеки, і про виховання. Вона ці самі сходи і перила вздовж і впоперек облазила ще змалечку. І вона, якраз, нічим мені не докоряла - тільки сама на себе зла була.
Між іншим, можеш зауважити що Катя росте, а отже змінюються її фізичні параметри відносно оточуючого середовища, і те, що раніше "можна було" з часом може стати "геть неможливим"...
Я наразі виходжу з того, що дитина приймає власні рішення і відповідальність за своє здоров’я та життя, якщо вона попереджена про загрозу і розуміє ці попередження /а не рівень загрози, який має межею смерть/. Відповідно, я одразу покладаю відповідальність за побутове травмування з очевидної для дитини причини на неї саму.
Але кохана дружина, виходячи з точки зору матері й уласних витрат на народжену нею дитину, покладає на неї меншу відповідальність, а більшу залишає дорослим, які дитину наглядали.
Узагалі ж, це питання чітко висвітилося після загибелі повнолітньої доньки знайомих мого батька: їхала з друзями в автівці, потрапили в аварію, загинула лише вона виходячи з місця перебування у салоні. Ось батьки ретельно доглядають маля, потім дбають про підлітка тощо - дитина не падає вниз головою з ліжка, не розрізає голову об якусь арматурину надворі, не потрапляє під автівку, не труїться ліками або побутовою хімією - але дивлячись на життя в цілому це не значить нічого, бо в сучасному світі надзвичайно багато ризиків завдати шкоди власному здоров’ю.
Тому наразі я наполегливо нагадую власним дітям про навколишні небезпеки, однак не вожу їх всюди за руку. Натепер я не маю чіткого рішення проблеми життєвої всеобачності й безпеки.
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment