Sep 07, 2009 02:10
Я раптом зрозуміла, чого я хочу після всього цього маразму (неспання ночами через праці видатних культурологів, пар з 8.30 до 18.00, червоні очі, при чому ліве в якійсь дисфункції).
МЗС, дип.робота . Нехай мотатися все життя, не мати власної оселі, перевозити сюди-туди речі, не бачити друзів і рідних місяцями-роками, шукати дитині постійно нові школи, перемикатися щогодини з однієї мови на інші 4, НЕбатьківщина, державна робота, не суперкруті прибутки...
В принципі, в локальному маштабі я до такого звикла. Тепер обрати вузький напрямок (а чому б і не юдаїка?) - і вперед. Я не можу допомогти своїй країні нічим більше... можу тільки підтримувати її імідж в очах хоча б маленької спільноти іноземців і плекати віру в примарне "краще майбутнє".
І рибку з*їсти, і.... самі знаєте що. І служиш Україні, і в ній же не помреш від голоду-холоду-морального знущання.
держава,
життя,
факти,
КМА