Про конвокацію КМА 2012 ( у фотографіях і анекдоті)

[04manska9]

Ну от я і бакалавр. Якийсь такий незрозумілий стан -  я вже не студент, виявляється. І не староста.  Квитки за повну вартість треба купувати, в музеях повну вартість платити, для консульств і візових центрів я тепер підозріла особа без офіційного місця роботи... Сиджу от з набором папірців:
- диплом;
- додаток до диплому;
- диплом Києво-Могилянської академії;
- сертифікат з мистецтвознавства;
- сертифікат з іноземної мови (німецької).

І що далі з ними робити? Маю сумніви, що комусь із моїх роботодавців прийде в голову в ці папери зазирнути. Я отримала результат своєї роботи за 4 роки, так чекала на конвокацію... і не відчуваю ніякого щастя, ніякого свята. Лише розгубленість. Тотальна розгубленість.

"Я у мами бакалавр". (с)

Зате маю концептуальних фоток трохи:




Отримую заповітну бумаженцію:




Танцюю в "клубі" "Лабкомбінат" (в прекрасному гаражі) в сукні в горошок, зліва:




А тут на задньому плані моя гарна права ніжка і шматочок тої ж таки сукні в горошок. А на передньому - люба одногрупниця Оксана і Андрюша, єдиний гетеросексуальний хлопчик на весь випуск культурологів.




Щоб ви не думали, що культурологи геть дурні, маю сказати: ми мали вечірку в стилі кітч, тобто оці бантікі-бльосточки цілком вписуються в концепцію.
А взагалі мене на фотках дуже мало. Я наче з того мого улюбленого анекдота:

Где-то на диком западе:
- Смотрите! Смотрите! Это же неуловимый Джо!
- Ого! А почему он неуловимый?
- А кому он нужен?