Діти кінця дев'яностих
Сьогодні мене охопила справжня така ностальгія... Згадалося все: музика, яку слухали, книжки і журнали, котрі читали, ігри, в які грали у дворі... У що вдягалися, чого боялися/не боялися... Що дивились по ТБ...
А пам'ятаєте, всі зірки, наприкінці 90-х були невисокі? Окрім, Кіркорова... Чи мені всі, порівняно з Кіркоровим,здавалися маленькими? )
Дефолтом, кучмізмом, інсультами рідних,
зірками естради маленького зросту,
Журналами "Cool" не дорожче двох гривень,
нас зустрічав кінець дев'яностих.
В очі вдивлявся, стискаючи горло,
Густонаселеним спальним районам.
Від нього в під'їздах ховалося кодло,
шукаючи входу до наркопритону.
Нас вчили не їздити з ними у ліфті,
Ходити додому по-двоє-по-троє.
Ми, дивлячись бокс і фарбуючи нігті,
Тоді уявляли, що супергерої.
Ми не боялись нікого, нізвідки,
Самі ж нерідко лякали дорослих.
Росли на подвір'ї не сонечка-квітки,
А діти-химери кінця дев'яностих.