глас народа
прочитала в мнениях вконтакте: "извини, конечно, но то, что ты пишешь, трудно назвать поэзией. "поэзия" твоя скатилась (?) на самый низкий уровень"
Ну да. И что? )) Зато у меня все хорошо в личной жизни.
Вот вам чуть-чуть моей непоэзии, может, хоть стошнит.)
Тиждень тремтіння, тиждень очікувань свята...
Кожен концерт дощу вважається знаковим.
Знаєш, душа моя стигла босими п'ятами
Разом з тобою ночима гуляла Краковом
Знаєш, слова мої теплі (для Бога - загрозливі),
Що цілували руки твої есемесками,
Витекли з серця. Події не прагнуть розвитку,
Життя у столиці без тебе застигло фрескою.
Знаєш, я майже не плачу - ти на екрані.
Все в мене добре, буде ще краще зрештою...
Тільки не думай, не буду я мила й слухняна,
Коли ти повернешся! =)))
***
Я танцюю як привид вісімдсятих,
Це парад на могилах олдскульних ферзів,
Це така собі власна негласна посвята
У культуру небачених мною часів.
Я не хочу туц-туц на гламурних плацдармах,
Я несучасна, не варто слів...
Я танцюю, як танцювала мама,
Коли тато вперше її зустрів.
Ну да. И что? )) Зато у меня все хорошо в личной жизни.
Вот вам чуть-чуть моей непоэзии, может, хоть стошнит.)
Тиждень тремтіння, тиждень очікувань свята...
Кожен концерт дощу вважається знаковим.
Знаєш, душа моя стигла босими п'ятами
Разом з тобою ночима гуляла Краковом
Знаєш, слова мої теплі (для Бога - загрозливі),
Що цілували руки твої есемесками,
Витекли з серця. Події не прагнуть розвитку,
Життя у столиці без тебе застигло фрескою.
Знаєш, я майже не плачу - ти на екрані.
Все в мене добре, буде ще краще зрештою...
Тільки не думай, не буду я мила й слухняна,
Коли ти повернешся! =)))
***
Я танцюю як привид вісімдсятих,
Це парад на могилах олдскульних ферзів,
Це така собі власна негласна посвята
У культуру небачених мною часів.
Я не хочу туц-туц на гламурних плацдармах,
Я несучасна, не варто слів...
Я танцюю, як танцювала мама,
Коли тато вперше її зустрів.